Не дивись на вроду, подивись на серце,
Бо краса - дочасна, все одно померкне.
Внутрішні чесноти не старіють з віком,
І тебе й в морози зможуть відігріти.
Що шукати в рості і тілобудові? -
Подивись чи в серці місце є Христові!?
Чи сам Бог в оселі тіла проживає?
Якщо так, - блаженний, хто Цю цінність має.
Не дивись на шати, дорогі убрання, -
Подивись на працю, щоденні старання.
Подивись на руки, задивись у душу:
Чи склада людина в небесах надбання?
Зазирни у очі. Чи живе в них небо?
Чи для них важлива в Богові потреба?
Хто шукає Бога - придивляйсь до того,
Пам'ятай: Ісус лиш в небеса дорога.
Хтось себе лиш хвалить? - Утікай від нього.
Він є загорділий, й безсумнівно зрадить.
Не водися з тими, хто ще спозаранку
Під міцним напоєм учиняє сварку.
Хто новини любить - про усіх все знає,
Той, й твої секрети також не сховає.
Хто розваги любить, - чи в біді поможе?
За столом в злооких - поспішать негоже.
Є не мудро вірить всім словам людини,
У котрої справді беззаконні чини.
Та з подвійним серцем. Гарно лиш говорить.
Якщо їй повіриш, то тобі нашкодить.
Міру добре знати: що і де сказати,
А інакше будеш від слів потерпати.
Здержливість нікому в житті не завадить.
Як у світі жити - Дух Святий порадить.
Щоб не втрапить в пастки ворогів в дорозі, -
Віднаходь щоденно мудрість згори в Бозі.
Так, не легко, друже, жити в цьому світі.
Тільки в Бозі справді можна відпочити!
*
"Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!" (Біблія, Екклезiяст 12:13).
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Слезинка - Людмила Солма *) Примечание:
*из стихотворения Темура Варки "Имя капли":
"Никто не спросит
звали каплю
как."
**Бог миловал - умягчением мой души... скупой слезинкой - соль обиды исторглась, вымыло её нежданной слезой и на чужое нарочито-желчное зло, как ни больно было - от ситуационной незаслуженности (по расхоже-житейской пословице, с которой смыслово никак уж не могла бы душой согласиться: "не делай никому добра, не получишь и зла...", не благодарности ведь ради откликаемся мы зачастую на нужды ближних наших, а от нашего неравнодушия и сопереживания... ну, а в личных бедах своих люди зачастую бывают эгоистичны - невольностью злобы на весь белый свет - да на таких и обижаться ведь грех... вот раздражением-то и не ответилось мне - простила я обидчику с грестным пониманием, что Бог ему судья... он и так ведь судьбою обижен... потому-то чужая злоба и "свернулась" лично для меня в несущественность - его "нуля"... обида не иссушила моей души - слезы и очистили её от этой боли)
***чужое понравившееся фото - иллюстрация взята из Интернета:
Имярек авторства, к моему искреннему сожалению, не знаю...
