Кохання – це палкий вогонь,
Що зігріває нам серця,
Його розпалює сам Бог,
Щоб ми летіли разом в небеса.
Я люблю тебе не лише за твої очі,
І не тільки за твої вуста,
Я люблю тебе, не лише за твій усміх,
А й тоді, коли тече сльоза.
Я люблю тебе не лише за твій настрій,
І не тільки за твої слова,
Я люблю тебе, бо ти Богом мені даний,
Щоб летіти разом в небеса!
***
Хоч страшно навкруги,
Як бачу скрізь руїни,
Руїни душ людських,
Руйнуються родини...
Та все ж ми прагнем зберегти
У радості і в горі
Відлуння неба на землі –
Родину, що живе у любові.
Прочитано 10074 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оля,вирш "Кохання" мены дуже сподобався...Це правильно,що ти вибрала саме цей щлях йи за Богом... Свого часу,я також наробила багато пломилокй жалию про це... Ти талавновита... Будь щаслива!!!!! Комментарий автора: Дякую! Це вже пісня... Вона записана на моєму другому диску "Я побачу тебе"
Андрей Бурда
2009-11-27 19:24:50
Оля, дуже гарна пісня, є велике прохання, чи не змогла б ті дати фонограмму цієї пісні, буду дуже сильно вдячний
Родина моя белая , как я... - Николай Зимин Пишу о своей Родине - Донбассе,где сейчас труднейшее положение.Мой город умирает в прямом смысле слова. Люди выживают в невероятно трудных условиях. Холод,дороговизна страшная.Безразличие власть имущих к проблемам Донецкого региона привело к полному физическому и духовному обнищанию.Не мог остаться равнодушным.Отзвуком этому - это стихотворение.Очень люблю свой край и молюсь за его новое экономическое, духовное процветание.
Родина моя , белая , как я ,
Видеть больно белую мне грусть.
Белою горячой белого стиха
За тебя , родная , заступлюсь.
